«За будь-якого режиму я — партизан!»
Концерт в Киеве, 06 мая 2003 г, КМУЦА
Цього разу лідер «ГО» Єгор Фьодорович Лєтов не виголошував жодних лозунгів і, як завжди, не розмовляв із слухачами, лишень поздоровався і попрощався. Минулого разу, під час концерту в галереї «Лавра», він теж поводився так, хіба що сказав, що один з інструменталів присвячується пам'яті Валерія Лобановського. Як і тоді в «Лаврі», вчора в Будинку культури Національного авіаційного університету Лєтов був схожий на підстаркуватого мужика з бородою а-ля старі західні зірки хард-року типу «Смокі» чи «Назарет». Але тільки зовні, бо енергія його пісень залишилася та сама. Позбавлені старого анти- чи прокомуністичного нальоту, твори «ГО» з нововинайденим Лєтовим останніми роками важким звучанням постали в їхній первозданній красі — пісні про любов або її відсутність на фоні авторитарного бєзпрєдєла.
Публіка в залі була різноманітною — від п'яних малолєток з ірокезами і акуратних студентів у модних футболках із Че Геварою до старих неформалів і звичайних «цивільних» людей, які вирішили згадати молодість. В залі періодично скандували класичне «Панки — хой!», «П***ц гопотє!» і ближче до середини концерту навіть «Кучму — геть!». Необхідну кількість адреналіну забезпечували сумновідомі бойовики з так званої «Служби охорони КПІ», про яких уже писав «Майдан» і які охороняли концерт. Юних прихильників «ГО» під розгубленими поглядами їхніх товаришів по-одному витягували — за вставання з крісел, танці, запальнички — з залу і здавали на руки ментам. І тут в дії добре проявився принцип солідарності. Коли з крісел повставали всі — нікого вже не забирали. Тих слухачів, які зчеплювалися ліктями й не давали охоронцям витягнути товариша, теж залишали в спокої.
Що ж до самого концерту — на ньому просто треба було бути. Суть творчості «Гражданской оборони» — в її назві. Громадяни обороняють себе, своїх близьких і своє життя від бездушної державної машини: «За будь-якого держладу я — партизан. За будь-якого режиму я — анархіст. І коли післязавтра загримають у двері — ідучи в андеграунд, я зустріну гвинтівкою новий 37-ий рік». Слово «гражданская» на квитках було перекладено як «цивільна». А що є цивільна оборона? За визначенням «комплекс заходів, спрямованих на захист наслення від зброї масового знищення». Так ось пісні Лєтова вчать опору тій зброї масового знищення, котра зветься системою. Адже держава — це не тільки оспіване Платоном і Донцовим благодєнствіє, а й тисячі чиновників, досить часто — ненажерливих і нахабних. І їх треба постійно бити по рукам. Бо будь-яка влада апріорі схильна до зловживань, і якщо до влади прийде хтось із опозиції, або хтось із майданівців, або автор цих рядків — він теж стане схильним до зловживань. Наше завдання — не тільки повалити Кучму (це є етапною метою), але й стежити за тим, щоб призначені громадянами замість нього державні менеджери (як топи, так і середньої ланки, і взагалі) добре виконували свою роботу з захисту наших прав як усередині, так і зовні країни.
А стежити за цим ми повинні разом, адже в єдності — сила народу. І тоді, як співається у новій пісні «ГО», буде «довге й щасливе життя кожному з нас».
Співай, революціє!
Авторство не вказано.
[ назад ]
